Усе, що потрібно знати про інженерну дошку перед покупкою

На ринку підлогових покриттів все більше уваги привертає інженерна дошка — вона виглядає як масивна, але при цьому значно практичніша в укладанні та експлуатації. Це конструктивне рішення створене спеціально для того, щоб зберігати естетику натуральної деревини навіть в умовах, де класичний паркет або масив не витримали б випробувань вологою, перепадами температур чи навантаженням.

Структура інженерної дошки передбачає верхній шар із цінної деревини (зазвичай 3–6 мм дуба, горіха, ясена чи екзотичних порід), нижній — з фанери або інших стабільних деревних матеріалів, укладених перпендикулярно волокнам. Завдяки цьому таке покриття не жолобиться, не деформується й витримує навіть теплу підлогу — що для багатьох є вирішальним фактором.

Головні переваги інженерної дошки порівняно з іншими покриттями:

1. Стабільність форми. В умовах підвищеної вологості або сухості вона майже не змінює геометрію, на відміну від масиву.
2. Сумісність з теплими підлогами. Добре передає тепло й не тріскає від перепадів температур.
3. Менше розширення при укладанні. Завдяки багатошаровості не потребує великих зазорів по периметру.
4. Варіативність дизайну. Можливість обирати фактури, селекції та обробку як у паркетної дошки, але з більшим ресурсом і стабільністю.

Ще один плюс — укладання. Інженерна дошка монтується як на клей, так і плаваючим способом (залежно від типу замка). Це дозволяє використовувати її в новобудовах без ідеально вирівняної основи або при реконструкціях, коли немає змоги підіймати рівень підлоги.

Як обрати та правильно експлуатувати інженерну дошку?

Після того як визначено, що інженерна дошка підходить за параметрами стабільності та зовнішнього вигляду, виникає логічне питання — як обрати варіант, який не підведе через кілька років експлуатації? У цьому питанні головну роль відіграють конструкція планки, тип верхнього шару, спосіб монтажу та якість оздоблення.

Аспекти, на які варто звертати увагу під час вибору інженерної дошки:

• Товщина планки. Найпоширеніші варіанти — 13–16 мм. Вони добре підходять для житлових приміщень. Якщо планується активне використання або укладання на теплу підлогу — краще брати 15–16 мм.
• Товщина верхнього шару. Орієнтир — від 3,5 до 6 мм. Чим товщий шар, тим більше разів можна шліфувати підлогу без шкоди для зовнішнього вигляду.
• Тип деревини. Дуб — класика з високою зносостійкістю. Ясен — більш еластичний, з виразною текстурою. Горіх — естетично привабливий, але потребує уважного догляду.
• Фінішна обробка. Лак чи олія — питання смаку та функції. Лак утворює щільну захисну плівку, олія — «дихає» разом із деревиною, забезпечує природний вигляд і локальний ремонт.
• Тип замка. Для плаваючого укладання потрібен якісний замок із щільною фіксацією. Для клейового монтажу — важлива точність геометрії планок.

Щодо монтажу — якщо стоїть завдання отримати довговічне, стабільне покриття на десятиліття, краще обирати фіксацію на клей. Такий спосіб гарантує відсутність скрипів і можливість шліфування без демонтажу. Плаваюче укладання варто застосовувати там, де потрібна швидкість монтажу та можливість демонтажу.

Інженерна дошка — це вдале поєднання естетики, практичності та надійності. Вона не просто замінює масив, а у багатьох випадках перевершує його за характеристиками. Головне — правильно підібрати параметри відповідно до умов приміщення, не економити на якості та не нехтувати технологією монтажу. У підсумку — дерев’яна підлога, яка не втратить вигляду навіть через 15–20 років.