Як допомогти спецназу, що захищає Кіровоградщину?

В обласному центрі є цікава старовинна будівля, де свого часу служило чимало олександрійців, перебуваючи у лавах збройних сил ще Радянського Союзу чи вже за часи Незалежної України. Це – приміщення офіцерської казарми, де нині дислокується 3 полк спеціального призначення. Краса старовинної будівлі давно пішла у минуле, а нині на порозі 21 століття і відпочивати від служби та готуватись до нових завдань захисникам України доводиться у малопристосованих для нормального життя приміщеннях.

Сьогодні для того, щоб відремонтувати будівлю, працюють будівельники зі столиці, які мають відповідні дозволи на виконання робіт. Питання не у складності ремонту, а у тому, що відновлювати пам’ятку архітектури, якою і є приміщення полку, можуть тільки фахівці, яких на Кіровоградщині немає.

«Казарму передали полку у стані, непридатному для того, щоб там перебували військові, – зазначає Сергій Кузьменко. – На початку 2015 року до мене звернувся командир частини з проханням знайти  можливість, щоб зробити ці приміщення житловими. Ми знайшли меценатів, знайшли власні кошти і зробили там косметичний ремонт, щоб військові, які повертаються із зони бойових дій, мали елементарні умови. Але коли ми розпочали цю роботу, зрозуміли, що казарма потребує більш серйозної уваги. Усі ремонти, які ми робили, після чергового ливня зводилися нанівець. У 2016 році ми спромоглися повністю замінити дах, а це величезний об’єм робіт і зроблені вони з урахуванням тих вимог, які застосовуються до пам’яток архітектури. Наступне питання – внутрішні мережі, починаючи від проведення електромереж, сантехніки. Минулого року один із поверхів відремонтували. Поставили мету – цього року завершити ці роботи. Але зимою 2016-2017 року стало зрозуміло, що система опалення, яка є там на сьогодні, стала непридатною – порив за поривом. Треба нарешті поставити крапку, щоб кілька сотень військовослужбовців перебували в нормальних умовах і щоб ми щороку не поверталися до цього питання. Порадившись із командиром частини, Героєм України Олександром Трепаком, ми зійшлися на думці: треба раз і назавжди зробити так, щоб ця історична будівля стала придатною до експлуатації. Тому я буду підтримувати ініціативу військових, щоб депутати обласної ради знайшли можливість і виділили додаткові кошти», – цитує голову Кіровоградської ОДА «Україна-Центр».

Після одного із поривів батарей цієї зими в казармі затопило третій поверх, а на другому внаслідок цього почала обвалюватися стеля. Якраз на тому поверсі, що був затоплений, нині триває ремонт, який планують завершити до серпня. На все про все – роботи  з проектування, заміну покрівлі, утеплення, протипожежні заходи, металопластикові двері, облаштування сучасного санвузла на другому поверсі казарми та інше з 2015 року область уже виділила загалом близько 7 мільйонів гривень.

«Кошти, що не ввійшли до зведеного кошторису, це близько 1,4 мільйона на додаткові роботи, а саме  – ремонт підлоги на третьому поверсі, заміна електропроводки, встановлення душових кабін, санвузла третього поверху, – уточнює підполковник служби цивільного захисту Сергій Кондрат, представник балансоутримувача приміщення. – Хочемо, звичайно, замінити систему опалення в усьому приміщенні, але на це потрібно близько 2,16 мільйона гривень, на заміну вікон на металопластикові – близько 2,28 мільйона гривень. Це ті суми, які підрахувала підрядна організація. Нині це треба терміново зробити, оскільки ми вже робимо косметичний ремонт, а пізніша заміна труб і вікон призведе до нового руйнування стелі, стін та іншого».

За словами Сергія Францишкевича, заступника командира 3 полку спеціального призначення, узимку температура в казармі – 14-16 градусів. Із скрутного становища виходили по-різному, найчастіше – власними силами. Загалом, керівництво країни повернулося обличчям до армії тільки з початком війни, – констатує офіцер.

«Для мене, як для заступника командира полку по роботі з особовим складом, дуже важливо, щоб військовий, повертаючись на ротацію з АТО, бачив, що влада піклується про нього не на словах, а на ділі, – говорить Францишкевич. – Ремонт проводять якісний, у нас була донедавна «звичка» власним коштом усе це робити, а нині ремонт робиться за рахунок області. Це дуже важливо для морально-психологічного стану особового складу. Я вже не кажу про те, що тут має бути комфортно, оскільки досить багато часу військові проводять у цьому приміщенні».

Звичайно, постає питання, чи не простіше замість того, щоб ремонтувати 150-річну пам’ятку, взятися і побудувати для спецпризначенців нові сучасні будівлі з інфраструктурою, що відповідатиме усім вимогам військовослужбовців. Відповідь на нього, знову ж таки, залежить від питання фінансування: відповідно до попередніх підрахунків, будівництво і облаштування нового місця дислокації може коштувати приблизно півмільярда гривень. Для Кіровоградщини така сума є точно непід’ємною, а довести до ладу те, що є зараз, за словами голови ОДА, цілком реально. Сесія обласної ради, на якій може бути розглянуте питання додаткового фінансування, повинна відбутися 19 травня.

«Думаю, зрозуміло, що країна, яка потерпає від зовнішньої агресії, повинна мати потужні збройні сили, – говорить Сергій Кузьменко. – І питання їх зміцнення, безумовно – пріоритет. У нас в Кіровоградській області цьому приділяється значна увага, не дивлячись на те, що це функція Міністерства оборони. Є Указ Президента про підтримку військових частин, що дислокуються на території області. 11-12 мільйонів загалом – невелика сума для того, щоб відремонтувати таку будівлю з величезною площею, з високими стелями. Бюджет – обласний, і кожен, хто живе і працює в Кіровоградській області, буде причетний до підтримки наших героїв, наших захисників. Тому я сподіваюсь, що депутати будуть менше говорити про політику, а почнуть турбуватися і про оборону нашої країни, і про прийняття правильних господарських рішень. До цього я їх, власне, і закликаю».

Зрештою, чи будуть люди із депутатськими значками, серед яких чимало олександрійців, обирати сторону захисту спецпризначенців, тих, хто нині реально захищає лінію фронту, чи знову все піде по колу з’ясування політичних амбіцій та звичайнісінького «піару»? Це питання варто задати як депутатам, так і тим, хто тримає у руках важелі впливу на політичні сили у обласному парламенті.