Управління освіти VS журналісти: що приховують судові позови, перекази таємничих знайомих та приватні емоції міських чиновників

Є в Олександрії цікаві чиновники. Вони оселились на владних посадах управління освіти, молоді та спорту. І цікаві вони тим, що якимсь дивним чином вибилися у лідери серед авторів судових позовів до місцевих журналістів.

Чому управління, що мало б опікуватись розвитком дітей, спортивними досягненнями та молодіжним рухом так активно змагається із журналістами? Що за дивні зміни спіткали очільників управління і їх підлеглих? Як виявляється, на все це є підстави. Переслідування журналістів не є хобі, чи таємною пристрастю чиновників управління. Ці метаморфози трапились в основному через особисту оцінку подій очільниці управління Вікторії Чернецькій, якій, як виявляється, щось «здалося». Хоча є і інші, на наш погляд, імовірніші підстави тиску на журналістів за допомогою судових позовів. Все, як виявляється, пов’язано із грошима і владою, а ще – з приватними «хотєлками» чиновників.

Пошуки ворогів

Міська виконавча влада давно облаштувала своє життя пошуком ворогів та тиском на непідконтрольних їй людей за допомогою суду та інших дій.

Озброїлись посадовці співробітниками, що тривалий час виконують за них «брудну роботу». Один із таких персонажів – Олег Банковський, який є керівником юридичного відділу управління освіти, молоді та спорту Олександрійської міської ради.

Пан Банковський – юрист із репутацією створювача списаного паперу у вигляді необґрунтованих вимог до інших громадян та юридичних осіб. Зазвичай ці папери як були, так і залишаються пустим обіцянками і погрозами. Нещодавній розгляд справи у суді, де представником управління був саме пан Банковський, вкотре довів, висловлену вище тезу. Бо інакше складно оцінити суть судової справи проти журналістів-колег з міського порталу «Олександрійські новини». Ми зараз детально розглянемо, за що хотіли наказати журналістів чиновники управління. Проте беззаперечним є той факт, що у суді, чиновники управління захищали не права дітей чи молоді. Вони, тобто пан Банковський і пані Вікторія Чернецька – очільниця управління, витрачали гроші і час своїх працівників на захист особистісних переживань керівників.

Отже, детальніше до тексту позову. Управління освіти, подаючи ще на зорі 2018 року позов до суду, переймалось тим, що журналісти міського порталу «Олександрійські новини» опублікували статтю із інформацією, де розповіли про рішення влади.

Мова йде про те, що виконком «скасував безкоштовне харчування для учнів молодших класів» в місті. Ось які рядки публікації із багатотисячними переглядами, намагались оскаржити у суді чиновники управління: «Олександрійська влада скасувала безкоштовне харчування для школярів 1-4 класів та підняла розмір батьківської плати за харчування вихованців дитячих садочків. Відповідні зміни до рішення виконавчого комітету міськради затвердили сьогодні, 11 січня, інформують «Олександрійські новини». Попередні розцінки на харчування дітей в школах та дитячих садочках були встановлені рішенням виконкому від 22 вересня 2017 року. Тепер же міська влада вирішила відмовитися від фінансування безкоштовного харчування для молодших школярів та встановила розмір батьківської плати за харчування для вихованців дошкільних закладів на рівні 10,2 гривні на добу. Також сьогоднішнє рішення виконкому підвищило вартість харчування дітей у яслах-садочку № 16 до 20 грн. на добу, а дітей-вихованців денних груп ясел-садочку № 25 – до 7,65 грн. на добу. Як пояснюється на офіційному сайті Олександрійської міськради, безкоштовне харчування учнів 1-4 класів було ініціативою міської влади, а в 2018 році, за розрахунками, коштів міського бюджету на потреби освіти не вистачає. Тому фінансування харчування для молодших школярів довелося скоротити…».

Приватні переживання і прочуханка

Якщо підвести підсумок епічним текстам позову, то в їх основу покладено приватні переживання чиновників і саме це, власне, і зазначено у скарзі пана Банковського до суду: «Ознайомлення з інформацією на вказаному вище веб-сайті, викликало обурення, роздратування, та суспільний резонанс серед працівників Управління освіти, молоді та спорту Олександрійської міської ради». Уявіть – суспільний резонанс серед працівників управління! Це взагалі як може бути?

Людина, що писала заяву у суд могла просто не знати української мови і не розуміти про що пише. Але така версія одразу відпадає, бо посада пана Банковського – це посада службовця органу місцевого самоврядування. А ці люди мають обов’язково знати державну мову. Може пан Банковський, імовірно, хотів щиро послужити начальнику та його оточенню, отже прирівняв (для більшої значущості) десяток посадовців управління до усього суспільства? Це більш вірогідний варіант. Виходить, що буря у стакані чи імовірна прочуханка, яку отримало управління та той самий очільник юридичного відділу за рішення виконкому, це і є «суспільний резонанс»?

Як же тільки зачепили сонцедайних очільників управління дії журналістів, що ті навіть робочий час витратили і гроші з бюджету для того, щоб подати безглуздий і безперспективний позов.

Подання позову за словами Вікторії Чернецької було свідомими кроком. «Уже хватить, нас без кінця нас роблять цапами відбувайлами. Розумієте, ми постійно винні, щоб ми не зробили, чи ми це зробили законно, от. Ми в законному руслі завжди працюємо» – прокоментувала мотиви подання позову до журналістів «Олександрійських новин» Вікторія Чернецька. У суді Олег Банковський, який є підлеглим пані Чернецької, підтвердив ці настанови і зазначив, що «всі нарікання мешканців міста, з приводу обставин зазначених у статті, почали надходити саме до Управління освіти, молоді та спорту. Тому саме Управління освіти вимушене звернутись до суду із даною заявою».

Отож виходить, що чиновники управління освіти захищали у суді своє право на те, щоб проти них і слова ніхто не сказав, щоб жителі міста завжди мовчали, навіть коли у дітей забирають гроші на харчування? Тобто, якби олександрійці мовчали, а журналісти закрили рота і не помітили б як на власний розсуд розпоряджаються коштами громади, то все було б добре і позов ніхто не подавав? І в суд пан Банковський не побіг би? І не завантажував би судову систему своїми надуманими вимогами? Спитаєте чому така впевненість у надуманості?

Справа у тому, що пан Банковський мав знати, як юрист із досвідом (бо у виконкомі ж працюють кращі?), постанову Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи». Цей багатосторінковий документ напам’ять знають журналісти та юристи. В ньому написано все про судові тонкощі розгляду таких справ. І очільник юридичного відділу не міг не читати цей дороговказ для юриста. У ньому чітко зазначено, що межа критики дій влади висока, що всі, хто є при владі, мають бути готові до критичної оцінки дій, бо вони звертаються до довіри суспільства. А інтерес суспільства до дій влади – високий. Тому всі такі позови, навіть теоретично, не можуть бути поданими владою, бо сподіватись на судовий захист у цьому випадку — не варто. Треба сумлінно виконувати свої обов’язки і сподіватись на пошук діалогу із громадянами. Але позов подали, гроші за нього заплатили.

Цікаво, що очільник управління навіть не знає скільки за подання позову заплатили, проте вважає ці гроші дрібницею: «Я не можу сказати, там невеликі це кошти були. Але ми заплатили їх», – уточнила очільниця.

Судовий вердикт

Суд тривалий час визначав інший час розгляду справи, через неподання позивачем всієї необхідної інформації. І, нарешті, суддя винесла остаточне рішення, в якому визнано, що всі претензії управління освіти не обґрунтовані. Бо у цьому випадку не тільки межа критики допустима, але й проблем із викладом фактів немає: «Зі змісту інформації розміщеної 11 січня 2018 року на веб-сайті «Олександрійські новини міський портал» за електронною адресою: alnews.com.ua, за посиланням… під заголовком «В ОСОБА_1 скасували безкоштовне харчування для учнів молодших класів» не вбачається жодних фактів викладення недостовірної, неправдивої, перекрученої чи негативної інформації, яка б стосувалась Управління освіти, молоді та спорту Олександрійської міської ради Кіровоградської області, а навпаки у ній проінформовано про зміст прийнятого рішення… Тому законні підстави для задоволення вимог заявника відсутні».

Але цікаво те, що суті позову очільниця не розуміє. Спочатку вона стверджувала, що там є певні питання: «Ви знаєте, проблеми були. Я розумію про що ви. Були коментарі. От в коментарях було там». Коли журналіст газети поцікавився, які вона коментарі має на увазі, бо коментарів до оскаржуваної статті взагалі не існувало на сайті і немає їх і сьогодні, очільниця геть заплутала журналіста. Вона повідомила про те, що їй щось «здалося». Цей цікавий процес був колективним. Схоже якісь примари, імовірно, регулярно з’являються в управлінні освіти: «Мені так здалося, і нашій юридичній службі так здалося» – повідомила чиновниця. Потім взагалі виявилось, що «цей позов складала не я». Однак очільниця управління підтвердила, що саме вона підписувала відповідні документи та підтвердила сплату коштів для розгляду справи у суді. Тобто, від своєї особистої участі у судовій тяганині не відмовилась.

Маневр для управління

А тепер зрозуміли навіщо подавався позов? Тепер зрозуміло, чому справа тягнулась більше, ніж на півроку? Чи не тому, що напередодні з’явилась серія викривальних публікацій про дивні схеми використання бюджетних коштів управлінням освіти? Чи не виник насправді цей позов через бажання закрити рота тим, хто хоча б потенційно спробував заявляти про свою точку зору публічно? Але приклад із журналістами – це лише квіточки. Ягідки тут зовсім інші і стосуються вони банальної речі – грошей.

Управління освіти так юридично «грамотно» склало тексти договорів і визначило умови постачання продуктів у освітні заклади міста, що, на думку прокуратури Кіровоградської області та спеціалістів Східного офісу Державної аудиторської служби України, переплатило чималі суми коштів із державної скарбниці.

Тепер у судах, внаслідок таких дій управління, а відповідно і начальника юридичного відділу управління пана Банковського, розглядається купа справ про вимушене визнання недійсними додаткових угод, що були укладені від імені управління освіти. Здогадайтесь, хто мав ставити підпис під цими документами і хто, зрештою, мав би контролювати грамотність укладення договорів? Начальник управління? Начальник юридичного відділу? Якщо почитати текст положення про управління, то обидва мають відповідати за цей напрямок роботи.

Ось цитата з Положення, яке визначає основні функції управління: «Укладати угоди на закупівлю товарів, робіт і послуг для потреб управління та підпорядкованих закладів на підставі проведених процедур закупівель за кошти міського бюджету».

А тепер дивіться, що відбувається. Як вдалося дізнатися завдяки аналітичній системі YouControl, 20 червня 2018 року у справі № 912/898/18 за позовом заступника прокурора Кіровоградської області в інтересах держави, розглядається позов щодо визнання недійсними семи додаткових угод. Ось витяг із тексту судового рішення: «В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що укладаючи оспорювані додаткові угоди сторонами договору № 336-Т про закупівлю товарів за державні кошти від 08.09.2017 збільшено ціну товару, що в результаті призвело переплати 66384,60 грн. бюджетних коштів». Суд ще тільки розпочався.

Того ж дня – 20 червня Господарський суд Кіровоградської області, переніс у зв’язку із відпусткою судді розгляд ще однієї схожої справи. Цитата з судового рішення: «заступник прокурора Кіровоградської області в інтересах держави… звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю малого підприємства «Мрія» про визнання недійсними наступних додаткових угод». Далі йде перелік з п’яти додаткових угод, де фігурує інша кількість «безпідставно сплачених коштів в сумі 76694,72 грн».

В той самий день – 20 червня, прокуратура знову звернулась до суду про визнання недійсними десяти договорів. Сума імовірної переплати державних грошей – 163533,71 грн.

По ще одній судовій ухвалі розпочато розгляд питання про визнання недійсними додаткових угод, щодо стягнення 271132,62 грн. Мова йде про постачання продуктів харчування приватним ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Оксамит».

Загальна сума тільки виявлених журналістами газети угод, щодо яких на думку аудиторів, виявлено переплати, більше ніж півмільйона – 577 тисяч гривень.

От саме тому зиск від позову до журналістів може бути подвійний: поки журналісти бігатимуть по судах і це матиме охолоджуючий ефект для всіх інших «акул пера», управління встигне протягнути вигідні тендерні рішення. А там, як розумієте, мільйонні суми. Імовірно, саме це, а не свою честь та гідність намагались захищати чиновники.

Проте точка зору управління інша. На думку очільниці управління освіти Вікторії Чернецької, проблема не у непрофесійності керівника управління та юридичного відділу, а в «недосконалій» системі «Прозорро»: «Якщо розглянути сам закон про закупівлі, то він дозволяє здійснювати збільшення вартості товарів в залежності від коливань ціни на ринку. 

І виходить така ситуація, самі постачальники, коли відбувається тендер, вони демпінгують ціни, вони їх занижують, і таким чином, через «Прозорро», вони їх виграють, ці тендери. А потім починають подавати заяви на збільшення коштів за ці товари. Вони показують ціну на ринку. Беруть довідки з ринку, з торгово-промислової палати і вони, такими чином змушують нас піднімати ціну. І ми не маємо право відмовити, тому що в законі прописано, що вони мають право це робити. От така от вийшла у нас ситуація. Це не перший рік вона тягнеться. Мені, здається,  треба вдосконалювати сам закон про закупівлі. Розумієте, тут в цьому, мені здається, проблема. Я не фахівець, тому я не можу вам чітко сказати: да, тут проблема тільки в цьому. А те, що побачила я, за той невеликий проміжок, що я знаходжусь тут в управлінні, керую цим, займаюсь, то дійсно так», – вважає В.Чернецька.

Очільниця управління освіти запевнила, що міські освітяни закуповують продукти харчування на відкритих торгах. «Ми проводимо відкриті торги на продукти харчування… А там, де по законодавству можливо це зробити, здається до 200 тисяч, можуть бути прямі договори. Да, звіт про укладений договір. Нам законодавство дозволяє. Це повністю законодавча база. Юридична служба наша цим займається», – підкреслила Вікторія Чернецька.

Перевіряючи висловлене очільницею твердження, ми переглянули плани закупівлі на «Прозорро». І виявилось, що з оголошених закупівель немає відкритих торгів взагалі. Риба свіжоморожена столових сортів (сайда) закуповується за 11 тисяч взагалі без використання електронної системи. Придбання набору цукерок за 130 тисяч має відбуватись звітом про укладений договір. У більшості випадків, якщо дослідити закупівлі управління за 2018 рік, управління теж витрачає гроші за допомогою звіту про укладений договір, тобто на безконкурсній основі не тільки на продукти харчування, але й на закупівлю будівельних матеріалів та послуг. Тож словам начальника управління віри немає. Хоча торги по закупівлі овочів, фруктів та горіхів та зернових культур і картоплі та молока все ж відбулися. Однак цікаво, що переможець електронних торгів, наприклад, фірма «Мрія» тепер опиналась у згаданій судовій тяганині.

Але чому саме так працюють в управління освіти? Бо, імовірно їм, очільникам управління, є що приховувати. Спробуємо дослідити і це питання, щоб розставити всі крапки над «і».

Політична недоброчесність

У науковців, до яких себе відносить мабуть і нинішня очільник управління освіти, бо має захищену кандидатську дисертацію, є таке поняття як академічна доброчесність. Це поняття пов’язане із використанням матеріалів колег із позначенням їх праці та добросовісним опрацюванням власного тексту наукової роботи. Якщо хоча б раз науковець схибить у цьому питанні, відновити репутацію і академічну доброчесність – практично неможливо. Йому перестануть вірити колеги, бо він був пійманий на гарячому, як крадій чужих думок і чужої праці. Пані Вікторія Чернецька, яка є очільником управління, імовірно теж поступилась принципом доброчесності, тільки вже не академічної, а чиновницької. У її деклараціях є невідповідності і в них гуляє вітер між різними сумами грошей. 

За свою чиновницьку кар’єру пані Чернецька подала п’ять декларацій.

У цих деклараціях привертає увагу один факт. Сім’я очільниці управління освіти утримується коштом самої пані Чернецької. Якщо вірити даним, які внесено у декларацію, саме вона отримує дохід.

За 2016 рік пані начальник управління, яка тоді обіймала посаду керівника управління культури і туризму Олександрійської міської ради, отримала річний дохід у розмірі 75285 гривень за основним місцем роботи та 14800 грн. – за сумісництвом. Саме так – очільник управління мала час, щоб працювати, як зазначено у декларації, вчителем української мови та літератури у ЗНЗ І-ІІ ступенів № 17 – ліцей.

Працездатність очільниці залишилась на висоті і тоді, коли вона звільнилась із посади, бо отримувала 142792 грн. доходу за основним місцем роботи та 17832 гривні за сумісництвом. Але саме тоді виринає цікава сума – 30 тисяч гривень як подарунку чоловікові. У декларації, природа походження цих коштів не зрозуміла. Звідки у пані Чернецької з’явились вільні кошти, щоб не тільки утримувати сім’ю, платити за комунальні послуги, купувати одяг, взуття, їжу, але й сплачувати чималу суму доходів чоловікові у вигляді подарунку? Нагадаємо – це четверта частина її річного доходу за основною роботою.

Варто зазначити, що напередодні, пані Чернецька зазначала у своїй декларації скромнішу суму подарунку чоловікові – три тисячі гривень. Про що це говорить?

Є схема приховування податків, яка не має відношення і жодним чином не стосується пані Чернецької та її чоловіка. Схема така – є багато готівки і вона геть не офіційна. Легалізувати її можна лише хитрощами. Наприклад, подарувати комусь щось, без пояснення джерел доходу. Як ви думаєте, як пояснюють виникнення грошей ті, у кого гроші є, але вони з’явились не офіційно, не через сплату податків, а через шелест купюр у карманах? Ці хлопці кажуть, що їм страшенно пощастило: гроші чи цінності їм подарували, добро впало з неба, все це народилось саме по собі або виникло із повітря. Раз і 30, 100 тисяч або мільйон – виник. Такі собі подарунки долі. І вони трапляються дуже часто. І саме із чиновниками. Підкреслимо – до пані Чернецької, така схема не має жодної дотичності. Цікавою є схожість у цьому випадку тільки терміну «подарунок». 

30-тисячні подарунки з’явились у пані Чернецької тоді, коли вона стала декларувати статки як тільки що звільнений очільник управління культури і як новопризначений очільник управління освіти. 

Як виявилось, джерело походження цих коштів – власні заощадження пані начальниці, про що вона підтвердила журналістам видання. Виходить тоді, що за близько 160 тисяч гривень у рік живе вся сім’я, отримуючи за мінусом подарункових грошей, в місяць на людину, 3,6 тисяч гривень доходу. Чи є це правдою? Ми запитали чи не приховує пані Чернецька доходи і чи дійсно її сім’я живе лише на її зарплату? Чиновниця відповіла не впевнено. Процитуємо буквально діалог, бо це дуже важливо:

« – Ви говорите відверту неправду, тому що та сума грошей, яка вами задекларована, просто неспроможна окупити ваші витрати на сім’ю з трьох чоловік. Правильно я говорю чи ні?

– Ні, не зовсім». Тобто наявність якихось інших джерел доходу чиновниця не заперечила.

Таємнича знайома чи родичка із валютою

До речі, цікаво дізнатись чи користується пані очільниця управління еліксиром життєвої енергії? Як вона встигає працювати на двох посадах? Коли вона перевіряє знання своїх учнів? Чи дбайливо до їх навчання ставиться? Чи вона акуратно виконує всі обов’язки на посаді очільника управління освіти? Чи встигає все робити? Коли вона викладає у школі? У вільний від роботи час, чи імовірно, тоді, коли мала б управляти всією освітою, закладами, що опікуються молоддю та спортом міста?

Як показують рішення судів про постачання продуктів харчування та проблеми із закупівлями, мабуть все ж не встигає відпрацьовувати все, бо тепер держава має у суді захищати право на повернення коштів за переплату. Але цікавішим є саме джерело доходів, а не всюдисущість пані Чернецької.

Частково відповідь на це дає ще одна декларація пані Чернецької, яку вона подавала у 2016 році, у зв’язку із перевіркою осіб, відповідно до Закону України «Про очищення влади». У цій цікавій декларації є іноземне джерело доходу – перерахування коштів з Італії. Сума невелика – 200 євро, але вказує на те, що є якісь інші статки, які тепер взагалі зникли з обліку у декларації. У цій же декларації зазначено, що у 2015 році чоловік пані Чернецької все ж отримував дохід – нехай і мізерний, в порівнянні із її заробітками у сумі 89193 гривень, але все ж – він був.

Як виявилось, пані Чернецька знає про ці гроші і повідомила про те, що це чи гроші знайомої чоловіка, чи йогородички: «Це знайома мого чоловіка. Вона надсилала йому гроші. Ну, вона не скільки знайома, вона родичка, там, троюрідна сестра».

Так чи інакше, але це джерело доходу, як бачимо, взагалі зникає із офіційного обліку. Тож, імовірно, очільник управління освіти має незадекларовані статки, проте не бажає їх вказувати. Політична доброчесність тут явно кульгає. І питання не у сумі грошей, а саме у доброчесності. Бо там, де людина сказала неправду у малому, приховується брехня у значно більшому розмірі. І саме тому імовірно, управління освіти прикриває маніпуляції із бюджетними грошима та приватними коштами, або судовою війною із журналістами, або висловлюваннями про те, що їм «так здалось».

Віктор Голобородько