Оплата працi на приватному пiдприємствi

Для пiдприємств, якi пiд час укладення генеральної, галузевої угод не були представленi уповноваженими представниками як зi сторони власника, так i сторони профспiлки, пiд час укладення колективного договору обов’язковими є норми, соцiальнi гарантiї, пiльги, компенсацiї, встановленi законодавством на державному рiвнi. Зокрема, це стосується розмiрiв мiнiмальної заробiтної плати, забезпечення диференцiацiї заробiтної плати залежно вiд складностi виконуваної роботи та квалiфiкацiї працiвникiв, установлення пiдвищеної оплати працi за роботу в нiчний час, святковi, неробочi днi, за надурочну роботу тощо.

Сьогоднi питання оплати працi в Українi врегульоване КЗпП України, законами України «Про оплату працi», «Про колективнi договори i угоди» та iншими нормативно-правовими актами.

В Українi розмежовано сфери державного та договiрного регулювання оплати працi.

Вiдповiдно до ст.8 Закону України «Про оплату працi» держава регулює оплату працi працiвникiв пiдприємств усiх форм власностi через установлення розмiру мiнiмальної заробiтної плати та iнших державних норм i гарантiй, установлення умов i розмiрiв оплати працi керiвникiв пiдприємств, заснованих на державнiй, комунальнiй власностi, працiвникiв пiдприємств, установ та органiзацiй, що фiнансуються чи дотуються з бюджету, а також через оподаткування доходiв працiвникiв.

Договiрне регулювання працi працiвникiв провадиться на основi систем угод, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регiональному (регiональна угода) та виробничому (колективний договiр) рiвнях вiдповiдно до Закону України «Про колективнi договори i угоди», яким визначено правовi засади розробки, укладення та виконання колективних договорiв й угод з метою сприяння регулюванню трудових вiдносин та соцiально-економiчних iнтересiв працiвникiв i власникiв.

За статтею 9 цього Закону положення генеральної, галузевої, регiональної угод дiють безпосередньо i є обов’язковими для всiх суб’єктiв, що перебувають у сферi дiї сторiн, якi пiдписали угоду.

Сторонами генеральної угоди є професiйнi спiлки, якi об’єдналися для ведення колективних переговорiв й укладення генеральної угоди, та власники або уповноваженi ними органи, якi об’єдналися для ведення колективних переговорiв й укладення генеральної угоди, на пiдприємствах яких зайнято бiльшiсть найманих працiвникiв держави.

На галузевому рiвнi сторонами угоди є власники, об’єднання власникiв або уповноваженi ними органи i профспiлки чи об’єднання профспiлок або iнших представницьких органiзацiй трудящих, якi мають вiдповiднi повноваження, достатнi для ведення переговорiв, укладення угоди та реалiзацiї її норм на бiльшостi пiдприємств, що входять у сферу їхньої дiї (ст.3 названого Закону).

Угода на регiональному рiвнi укладається мiж мiсцевими органами державної влади або регiональними об’єднаннями пiдприємцiв, якщо вони мають вiдповiднi повноваження, й об’єднаннями профспiлок чи iншими уповноваженими трудовими колективами органами.

Отже, якщо представники сторiн (через уповноважених осiб), якi представляють iнтереси суб’єкта господарювання, брали участь у пiдписаннi генеральної, галузевої (регiональної) угод, то норми угоди є обов’язковими пiд час укладання колективного договору та визначення умов оплати працi найманих працiвникiв у трудових договорах у тому разi, якщо колективний договiр не укладається.

Для суб’єктiв господарювання, якi пiд час укладення генеральної, галузевої (регiональної) угод не були представленi уповноваженими представниками зi сторони власника i сторони профспiлки, для укладення колективного договору або визначення умов оплати працi найманих працiвникiв у трудових договорах, якщо колективний договiр не укладається, обов’язковими є норми, соцiальнi гарантiї, пiльги, компенсацiї, встановленi законодавством на державному рiвнi.

До державних гарантiй з оплати працi належить мiнiмальна заробiтна плата, яка є законодавче встановленим розмiром заробiтної плати за просту, неквалiфiковану працю, нижче вiд якого не може провадитись оплата виконаної працiвником мiсячної або погодинної норми працi (обсягу робiт).

Мiнiмальна заробiтна плата є базою для складання тарифної сiтки (схеми посадових окладiв) i має враховуватися пiд час формування фондiв оплати працi.

Фiзичнi особи – пiдприємцi, якi не перебувають у сферi дiї зазначених угод, згiдно iз законодавством пiд час визначення умов оплати працi найманих працiвникiв мають дотримуватися вимог законодавства, зокрема щодо розмiрiв мiнiмальної заробiтної плати та забезпечення диференцiацiї заробiтної плати залежно вiд складностi виконуваної роботи та квалiфiкацiї працiвникiв (ст.6 Закону України «Про оплату працi»).

В.А.Іленко, головний державний інспектор по управлінню держпраці у Кіровоградській області