Алкогольна монополія бізнесмена і депутата, що «загубив» третину мільйона

Рішення сесії 26 червня зробить новий розподіл на ринку торгівлі в Олександрії. Всі ці зміни почались з того часу, як заступником мера з економічних питань призначено Сергія Гриценка, який не полишає і депутатського мандата в Олександрійській міській раді. Проект рішення, який активно лобіював Сергій Гриценко, чия дружина очолює один із найбільших мережевих торгівельних закладів міста, відчиняє двері перерозподілу на ринку надання торгівельних послуг. Але звинуватити заступника мера у лобіюванні сімейних інтересів складно. Тут швидше виконання якогось заздалегідь розробленого плану, який вигідний для багатьох.

Зміни до законодавства, до яких апелював Сергій Гриценко і про які активно згадував, дійсно потрібні. Проте міська влада ухвалила купу рішень, які за один місяць, фактично створили монополію з продажу алкоголю. Місія з перетворення алкогольної торгівлі у віп-бізнес із позначкою «лояльний депутат», успішно виконана. Трохи подробиць.

«Зачистка» бізнесу

Перші цікаві рішення про позбавлення відомих у місті закладів нічного режиму роботи викликали здивування. Особливо дивно виглядало обґрунтування – звернення поліції (зазвичай їх ігнорували) та вимоги створення сприятливих умов для відпочинку.

Остання аргументація взагалі лунала дисонансом, оскільки оголошено було про перекриття центральної площі де анонсувались «відкриті майданчики» та «міні-кафе». Із закриттям площі справа, поки що, не зрушилась з місця. Про міні-кафе можновладці чомусь тепер не згадують, імовірно побоюючись негативної реакції людей. Але «зачистка» від небажаних конкурентів, почалась.

Зрештою, після декількох спроб, виконком ухвалив рішення про позбавлення статусу нічних закладів практично всіх кафе у місті, включно із тими, що розміщені в центрі та на людних місцях.

ВІП-кафе

Проте є і кафе, що залишає за собою статус нічного закладу. Це – кафе «У Яши». Окрім цього є і нічні магазини «Анатоль» та «Арка». Якщо прочитати відповідні документи, щодо Переліку суб’єктів господарювання, розташованих на території Кіровоградської області, які підлягали перевірці у 2015 році, підприємцем, що відповідав за роботу цих закладів був Анатолій Кожемяченко. Він є кандидатом у депутати в Олександрійську міську раду від партії, яку підтримував мер та депутатом минулого скликання від підтримуваної мером політичної сили. Спритний комерсант сьогодні є депутатом у обласній раді. Активності там не проявляє, проте справно голосує солідарно із фракцією, де провідником ідей є перший заступник міського голови Людмила Давиденко. Але це питання до політичної совісності та чистоти рядів.

Ми ж поцікавились як ідуть справи у комерсанта, який може стати реальним монополістом з нічого продажу алкоголю в місті. Як виявилось, його декларації за два роки, містять чимало цікавої інформації, що більше викликають запитань, ніж відповідей.

Куди поділась третина мільйона?

У 2016 році Анатолій Кожемяченко отримав дохід від комерційної діяльності у розмірі 382779 гривень. Так він сам написав у декларації, яку надав до НАЗК. Його дружина мала дохід значно більший, майже мільйон – 846 305 гривень. Варто запам’ятати цю цифру.

У 2017 році Анатолій Кожемяченко отримав дохід від бізнесу 38 729 гривень. Тобто, якщо вірити даним, що задекларовані підприємцем-депутатом, він отримав дохід, який у 10 разів менший від минулорічного. Тобто, підприємець отримав на 344050 грн менше доходу.

Чи впала економіка міста у 10 разів за один рік? Чи закрились комерційні точки торгівлі? Як відомо, і магазини, і кафе справно працюють, і працювали. Відгуки про їх роботу різняться, проте те, що вони не зачинились, можна пересвідчитись кожному. А куди ж тоді ділась третина мільйона? Складно сказати.

В цьому сенсі цікаво дізнатись, що дружина депутата заробила за 2017 рік навіть трохи більшу суму, ніж торік – 917 222 гривень.

Бувають «чорні дні», заперечать люди із досвідом. Звісно бувають. Але у цьому випадку «чорні дні» явно не настали. Як свідчить та сама декларація, депутат робить несподіване велике придбання. У листопаді 2017 року А.Кожемяченко купує більше як 700 квадратних метрів землі в Олександрії за 340 994 гривень. Ця земля у 100% власності депутата і сьогодні коштує 770 063 гривень. Як ви думаєте, за які кошти зробив таку вдалу інвестицію депутат? Нам, поки що, не дуже зрозуміло. Бо в нього немає депозитів, подарунків та готівки, які задекларовані. Або депутат просто забув вказати звідки він взяв «зайвих» триста тисяч або він, імовірно, приховує податки і не бажає показувати свої реальні доходи. Імовірно, що його підприємство має бути одним із перших на перевірку щодо виконання законодавства про мінімізацію доходів.

Гроші приходять і… зникають

Те, що у депутата гроші є, сумніву не викликає. Бо якщо так «кепсько» ідуть справи, чому депутат-комерсант купує у 2017 році алкогольну та тютюнову ліцензію, як  свідчить аналітична система Youcontrol? Бо якщо немає обороту, навіщо купувати її?

Дружина депутата у 2018 році отримує і своєрідну «допомогу» від міської влади – закупівлю на постачання цукерок за 128 тисячі гривень. Цікаво, що витратила 128 тисяч на безконкурсній основі начальник управління освіти, молоді та спорту Вікторія Чернецька. Вона от просто за гарні очі чи з якихось інших причин, взяла та й оформила у вигляді звіту про укладений договір, ці 128 тисяч. У договорі, до речі, немає жодних кількісних і якісних показників товарів, що купує управління освіти. Імовірно, мова йшла про закупівлю цукерок для дитячих подарунків. Проте, що закупили та якої якості, текст договору не розповідає. До речі, зареєстрованим видом діяльності підприємниці є діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування. Продаж продуктів харчування у видах діяльності дружини депутата відсутній. Так само лише ресторанним бізнесом має займатись і сам А.Кожемяченко. отже 128 тисяч міськрада заплатила через начальника управління освіти В.Чернецьку тим, хто не має відповідного досвіду? Теж питання з імовірною відповіддю: є певний інтерес.

У підсумку ми отримуємо просту і ефективну схему монополізації бізнесу, що нині стає не просто рентабельним, а супер-рентабельним. І чомусь, за дивним збігом обставин такі вигідні умови роботи склались для лояльного до мерії депутата. Але найголовніше у цій історії не те, кому саме дістанеться монополія, а те, що відбудеться потім. Адже коли є лише один постачальник послуг, ціни зростають до небачених висот. Отже, від таких рішень влади, і «вигідних умов ведення бізнесу» виграє лише комерція окремих осіб. Звичайні споживачі, що матимуть потребу відсвяткувати весілля чи ювілей у кафе в Олександрії, залишаться у програші. Вони змушені будуть заплатити багато зайвих грошей. Бо монополія – це завжди дорого.

Віктор Голобородько