Чому олександрійський мер кидається на працівника незалежного телеканалу та виганяє журналістів з міської ради?

Черговий тиждень позначився підвищенням рівня напруги у відносинах міської влади та журналістів. Мер став у буквальному розумінні цього слова кидатися на телерадіопрацівників ТРК «Контакт-ЛТД». Кількість образ, вихвалянь та погроз була звично космічною, проте цього разу мер вже почав переходити межу і простяг руки. Якщо раніше цю каральну «місію» виконували охоронники чи якісь інші підлеглі, то 26 квітня мер почав діяти особисто.

Імовірно, позбавлений сильної підтримки з боку своїх підлеглих, він тепер сподівається виключно на свої фізичні кондиції: аргументи закінчились і почались «фізичні вправи». Історія отримала резонанс і про неетичну поведінку мера написали загальноукраїнські ЗМІ, провели незалежну оцінку ситуації представники Інституту масової інформації, проінформовано про конфлікт і Національну спілку журналістів України, яка вже проводить власну оцінку ситуації із свободою слова в Олександрії.

До речі, напад на працівника телекомпанії відбувався тоді, коли він тримав у руках штатив із камерою і відбувалось це за присутності десятків свідків. Це звична практика людей, що діють з-під тишка, підлими, щурячими методами. Але головне не це, і не вчинок, який явно виходить за межі поведінки, яку можна вважати порушенням етики службовця органу місцевого самоврядування. Мова про те, що коло прибічників мера після попередньої колотнечі, де лунали теж різноманітні обвинувачення у бік журналістів, стало суттєво меншати з цілком об’єктивних причин.

Мер і кримінальний кодекс

Чому біля мера цього разу було менше прихильників? Імовірно, що на позбавлення хмільного стану безкарності вплинуло кримінальне провадження, що було відкрите за наслідком відвертого блокування роботи міської виборчої комісії мером, депутатами міськради та членами виконкому. Олександрійський відділ поліції відкрив і вніс до реєстру справу за перешкоджання службовими особами у здійсненні тамтешньою виборчою комісією її повноважень. Про це пише «Кіровоградська Правда». Справу відкрили за частиною 4 статті 157 Кримінального кодексу – втручання службової особи з використанням службового становища у здійснення виборчою комісією чи комісією з референдуму їх повноважень, установлених законом, вчинене шляхом незаконної вимоги чи вказівки з метою вплинути на рішення виборчої комісії чи комісії з референдуму. Це, до речі, доволі серйозна стаття, за якою може бути і тюремне ув’язнення.

Якщо для мера тюремна екзотика – це щось «новеньке», то для його помічниці – це вже не нові елементи біографії. Вона вже визнавалась винною щодо незаконної діяльності у політичних процесах, в тому числі під час виборів і встигла скуштувати тюремної баланди. Мер там ще не перебував, але схоже, що така імпульсивна реакція на події та надмірна емоційність, схильність до рішень, що межують із карними злочинами, може довести і до чогось подібного. Розпускати руки нікому не дозволено, тим більше – чиновнику. Але схоже, що саме це, наявність мандата довіри від людей, підштовхує Степана Цапюка до нових «подвигів» проти журналістів. Він так і говорить, що, мовляв, показуйте журналісти, що завгодно, а я був і буду мером. Тобто С.Цапюк, прикриваючись голосами олександрійців, що його підтримували на виборах, вирішив тиснути на журналістів, тиснути на членів виборчої комісії. Чи за таку поведінку мера голосували олександрійці? Є великі сумніви щодо цього.

Дзеркало насильства

Цікаво, чи думав мер перед тим, як продовжити свою практику тиску на журналістів, а якщо з іншого боку будуть діяти дзеркально ті люди, які не голосували за нього? Якщо інші, не прихильники С.Цапюка, будуть хапати лояльних до влади журналістів і трясти їх, погрожувати, штурхати? Це теж буде нормально? Це теж буде виправдано, бо і за них, інших кандидатів, що не стали мерами чи навпаки, стали депутатами, теж голосували люди? То у нас не політика буде, не рішення ради, виконкому, а постійне з’ясування стосунків? Це вже більше схоже на якусь середньовічну практику вирішення питань.

Провокація чи безглуздість?

Схоже на те, що мер саме до цього і намагається довести кризову ситуацію – до відкритого конфлікту і виступає як звичайнісінький піп Гапон. Був такий в історії Російської імперії провокатор, що зрештою стикнув народ і силовиків. Тоді перестріляли купу простих людей. Піп втік, а людей повбивали. Постраждали і силовики. Зрозуміло, що висновок з цієї історії такий – варто самому думати перед тим, як брати участь у силових діях, які використовує влада. Зазвичай все це закінчується «гапонівськими» наслідками. Наскільки відомо, для декого вже такі наслідки відбуваються і опитування у кримінальній справі йдуть. Зрозуміло, що поліції дуже непросто призвичаїтися до того, що правоохоронці мусять перевіряти правомірність діяльності очільників міста. Але схоже, що настав час показати, що в місті є закон, є силові структури і є покарання за злочин. Інакше можна дочекатись і сутичок, бо віра у справедливість, хоча б у чомусь, може згаснути і з’явиться жага помсти.

Закриті очі, холодне серце

Цікава деталь. На двох зібраннях виборчої комісії, де влада тиснула на членів комісії, журналістів та намагалась маніпулювати свідомістю громадян, чомусь не було того самого кола представників комунальних і лояльних ЗМІ, що завжди бувають на відкритих зустрічах із мером. Імовірно, що це не випадково: пропагандистські служби міської ради все напишуть за них, подадуть їм шпаргалку-«темник» із тезами, і будуть переконувати притримуватись цього курсу.

Чому саме так? Бо іноді краще закрити очі і як би зі сторони спостерігати за процесом, не втручатись у нього, не брати до серця. Тоді тобі може хоч трохи більше будуть вірити.

Показовим є те, що влада вперто не допускає до засідань комісії комунальні ЗМІ. Можливо тому, що тоді і самі журналісти побачать абсурдність подій та усвідомлять те, наскільки зухвалою може бути поведінка міських очільників?

Ще без чашок, але…

До речі, дивну поведінку мера можна цілком пояснити схожою поведінкою інших людей. От чому так мер розлютився, чому він сипав образи, штурхав? А все просто – так вчиняють люди із відсутністю терпимості до іншої думки, які прислухаються тільки до себе і бачать навколо тільки ворогів. От запросила нещодавно журналіст відомого російського письменника Михайла Веллєра на програму, а він настільки усвідомив себе зіркою і настільки перейнявся ненавистю до іншої думки, що вирвав і кинув мікрофон, розбив чашку, обізвав журналіста і вибіг із телестудії. А все через те, що запитання ведучої, бачте, «дратували» митця. «Тупая скотина, я тебя больше не знаю», – цитата людини, що мала б бути інтелігентом. Імовірно, з тих же мотивів діє і мер. Він проводить закриті прес-конференції для обраного кола лояльних ЗМІ, які не ставлять йому гострих питань, бо, бачте, така поведінка (запитувати те, що хвилює людей), меру не подобається.

Панське ставлення мера до городян вже давно сягнуло межі пристойності і виразно демонструється стилем життя, який навіть приблизно не співпадає із отримуваними доходами. Але схоже, що це не крапка у стосунках мера і журналістів. Дійсно, тихе, чудове життя було б у всіх чиновників. Як минулих, так і нинішніх, якби не ці люди, які розслідують походження і використання грошей і майна, цікавляться прозорістю та ефективністю влади, намагаються дізнатись якою насправді є місцева влада у реальних справах, а не створенні оази краси на центральному проспекті. Невеликі вулиці та окраїнні дороги залишаються поза увагою. От саме тому і чешуться руки у мера до журналістів. Саме тому він і не є тим, хто міг би об’єднати громаду, а не розколоти її і залякувати. Хоча останнє вже щось не дуже й виходить.